Розділ 15. Сумлінність

Кохай, як Ролінґ твоя.

Сьогоднішня історична цікавинка: стародавні євреї вважали межею дня захід, а не схід сонця, тому вони казали „вечір і ранок‟ замість „ранок і вечір‟. (І, як зазначили чимало рецензентів, сучасна юдейська галаха стверджує те саме.)


Я впевнений, що десь знайду час.


 — Фріґідейро!

Гаррі вмочив палець у воду в склянці, що стояла на його парті. Вода повинна була стати прохолодною, але як була тепленькою, так і залишилася. Знову.

Гаррі почувався так, наче його дуже, дуже сильно ошукали.

По всіх закутках дому Верресів можна було знайти сотні фантастичних романів. Гаррі прочитав був їх чимало. І скидалося, наче він мав загадкову темну сторону. Тому, після того як склянка води відмовилася співпрацювати перші кілька разів, Гаррі подивився навкруги, щоб переконатися, що ніхто в кабінеті заклинань на нього не дивиться, глибоко вдихнув, зосередився й розізлив себе. Він подумав про те, як слизеринці знущаються з Невіла, і про гру, в якій хтось вибивав з рук всі твої книжки щоразу, як ти намагався підібрати їх. Про те, що сказав Драко Мелфой про десятирічну дівчинку Лавґудів і як насправді працював Чарверсуд…​

І лють увійшла в його кров. Тремтячою від ненависті рукою він простягнув свою паличку й холодним голосом промовив: „Фріґідейро!‟, і нічогісінько не відбулося.

Гаррі обшахрували. Йому хотілося написати комусь з вимогою відшкодувати кошти за його темну сторону, що явно повинна була мати нездоланну магічну силу, проте виявилася несправною.

 — Фріґідейро! — знову сказала Герміона за сусідньою партою. Її вода була суцільним льодом, а на обідку склянки формувалися білі кристали. Видавалося, вона цілковито зосередилася на своїй роботі й зовсім не усвідомлювала, що інші учні витріщаються на неї сповненими ненависті очима, що було, з її боку, одним з двох: або (а) небезпечною неуважністю, або (б) досконало відточеною грою, що сягала рівня витончених мистецтв.

 — О, дуже добре, міс Ґрейнджер! — пискнув Філіус Флитвік, їхній професор замовлянь і вихователь Рейвенклову, крихітний чоловічок, у зовнішності якого нічого не виказувало колишнього чемпіона-дуелянта. — Бездоганно! Дивовижно!

У найгіршому випадку, Гаррі розраховував бути другим після Герміони. Він, звісно, надав би перевагу тому, щоб це вона змагалася з ним, але він міг прийняти й зворотну ситуацію.

Станом на понеділок Гаррі був на півдорозі до того, щоб стати останнім учнем в класі — місце, за яке він по-дружньому змагався з усіма іншими вихованими маґлами учнями, окрім Герміони. Вона була сама-самісінька на вершині, зовсім без суперників, бідолашка.

Професор Флитвік стояв над партою однієї з дівчат маґлівського роду й спокійно коригував спосіб, в який вона тримала паличку

Гаррі поглянув на Герміону. Він тяжко ковтнув. За таких обставин, її роль була очевидною…​

 — Герміоно? — сказав Гаррі невпевнено. — Чи в тебе є якісь думки, що саме я роблю не так?

Очі Герміони запалали жахливим вогнем корисності, від якого щось у підсвідомості Гаррі заволало від розпачливого приниження.

П’ять хвилин потому вода Гаррі видавалася помітно холоднішою за кімнатну температуру. Герміона кілька разів вербально погладила його по голові, порадила наступного разу вимовляти замовляння ретельніше, і пішла допомагати комусь іншому.

Професор Флитвік нарахував Герміоні очко за допомогу Гаррі.

Гаррі стискав зуби так міцно, що йому боліла щелепа, а це жодним чином не поліпшувало його вимову.

Мені начхати, що це нечесне змагання. Я точно знаю, що робитиму з двома додатковими годинами щодня. Я сидітиму у своїй валізі й навчатимуся, доки не наздожену Герміону Ґрейнджер.


 — Трансфігурація — один із найскладніших і найнебезпечніших розділів магії, який вивчають у Гоґвортсі, — сказала професорка Макґонегел. На обличчі суворої старої відьми не було й сліду легковажності. — Той, хто порушить порядок у моєму класі, негайно з нього вийде й вже ніколи не повернеться. Я вас попередила.

Її паличка опустилася й торкнулася стола, що плавно перетворився на свиню. Кілька маґлороджених учнів зойкнули. Свиня розгублено роззирнулася довкола й чмихнула, а потім знову зробилася столом.

Професорка трансфігурації огледіла класну кімнату, зрештою зупинивши погляд на одному учневі.

 — Містере Поттер, — сказала професорка Макґонеґел. — Ви отримали свої навчальні посібники лише кілька днів тому. Чи ви вже почали читати підручник з трансфігурації?

 — Ні, вибачте, професорко, — відповів Гаррі.

 — Не варто вибачатися, містере Поттер, якби завчасне читання було обов’язковим, вас би про це повідомили, — Макґонеґел постукала пальцями по столу, що стояв перед нею. — Містере Поттер, чи не бажаєте ви зробити припущення, чи це стіл, що його я трансфігурувала на свиню, чи це від самого початку була свиня, а я ненадовго зняла трансфігурацію? Якби ви прочитали перший розділ підручника, ви б знали.

Гаррі злегка насупив брови.

 — Я б припустив, що було б легше почати зі свині, адже якщо починати зі стола, то свиня може не знати, як стояти.

Професорка Макґонеґел похитала головою.

 — Я вам не докоряю, містере Поттер, проте правильна відповідь — у трансфігурації ви не бажаєте робити припущення. Помилкові відповіді будуть оцінені надзвичайно суворо, а запитання, залишені без відповіді — з великою поблажливістю. Ви повинні навчитися розуміти, чого саме ви не знаєте. Якщо я поставлю вам будь-яке запитання, неважливо, наскільки воно тривіальне чи просте, і ви відповісте „Я не певен‟, я не звинувачуватиму вас, а будь-хто, хто розсміється, втратить очки. Чи можете ви сказати, чому це правило існує, містере Поттер?

Бо одна єдина помилка в трансфігурації може бути неймовірно небезпечною.

 — Ні.

 — Правильно. Трансфігурація більш небезпечна, ніж явлення, яке викладається лише з шостого класу. На жаль, для максимізації своїх здібностей у дорослому віці, трансфігурацію потрібно вивчати й тренувати з малих літ. Отже, це небезпечний предмет, і вам варто стерегтися будь-яких помилок. Ніхто з моїх учнів ще ніколи не зазнавав непоправної шкоди і я буду вкрай засмучена якщо ви станете першим класом, що зіпсує мій рекорд.

Кілька учнів знервовано ковтнули.

Професорка Макґонеґел підвелася й підійшла до стіни позаду свого стола, на якій висіла полірована класна дошка.

 — Існує чимало причин, через які трансфігурація є небезпечною, але одна з них важливіша за решту, — вона створила коротке перо з товстим кінцем і використала його, щоб вивести червоні літери. Потім вона підкреслила їх синім, використавши той самий маркер.

ТРАНСФІГУРАЦІЯ НЕ Є ПОСТІЙНОЮ!

 — Трансфігурація не є постійною! — сказала професорка Макґонеґел. — Трансфігурація не є постійною! Трансфігурація не є постійною! Містере Поттер, припустімо, учень трансфігурував шматок деревини на чашку з водою, і ви випили її. Як ви уявляєте собі, що станеться з вами, коли ефект трансфігурації зійде?

Нависла пауза.

 — Пробачте, містере Поттер, мені не варто було запитувати про це у вас, я забула, що ви благословенні надзвичайно песимістичною уявою…​

 — Я в порядку, — відповів Гаррі, тяжко ковтнувши. — Отже, перша відповідь — я не знаю, — професорка схвально кивнула, — проте я уявляю, що…​ дерево буде в моєму шлунку, і в моїй кровоносній системі, і, якщо хоч частину тієї води поглинуть тканини мого тіла — цікаво, це буде дерев’яна пульпа чи суцільне дерево чи…​

Гарріне розуміння магії підвело його. Він, у першу чергу, не міг зрозуміти, як дерево зіставляється з водою, отже він не міг зрозуміти, що станеться після того, як молекули води перемішаються внаслідок звичайного теплового руху, а потім, як ефект магії зійде, відбудеться зворотне перетворення.

Обличчя Макґонеґел мало напружений вигляд.

 — Як правильно зауважив містер Поттер, він стане вкрай хворим і потребуватиме нагального флуювання до лікарні Святого Мунґа, щоб мати бодай шанс вижити. Будь ласка, відкрийте свої підручники на п’ятій сторінці.

Навіть без звуку було зрозуміло, що зображена на рухомій світлині жінка зі страшенно знебарвленою шкірою кричала.

 — Злочинець, що трансфігурував був золото на вино та дав його цій жінці випити, за його словами, „як сплату боргу‟, був засуджений до десяти років Азкабану. Будь ласка, відкрийте шосту сторінку. Це — дементор. Дементори — вартові Азкабану. Вони висмоктують вашу магію, ваше життя й будь-які щасливі думки, що намагаються виникнути у вашій голові. Світлина на сьомій сторінці — це зображення злочинця десятьма роками пізніше, під час його звільнення. Зверніть увагу на те, що він мертвий…​ Так, містере Поттер?

 — Професорко, якщо в подібному випадку станеться найгірше, чи існує спосіб підтримувати трансфігурацію?

 — Ні, — прямо сказала професорка Макґонеґел. — Забезпечення трансфігурації потребує постійних витрат вашої магії, обсяг яких залежить від розміру цільового об’єкта. І доведеться відновлювати контакт з об’єктом кожні кілька годин, що в подібному до цього випадку неможливо. Такі катастрофи невиправні.

Професорка Макґонеґел нахилилася вперед, обличчя її було дуже суворим.

 — Ви ніколи, за жодних обставин, нічого не трансфігуруватимете на рідину чи газ. Ані на воду, ані на повітря. Ні на що подібне до води, ні на що подібне до повітря. Навіть якщо це не питна рідина, вона випаровується, її невеличкі частинки потрапляють у повітря. Ви не трансфігуруватимете на те, що має згоріти. Це створить дим, і хтось може вдихнути цей дим! Ви ніколи не трансфігуруватимете на те, що гіпотетично може потрапити всередину чийогось тіла будь-яким чином. Ніякої їжі. Нічого, що виглядає наче їжа. Навіть заради невеличкої смішної витівки, коли ви збираєтесь розповісти про свій грязьовий пиріг раніше, ніж хтось його з’їсть. Ви ніколи цього не робитимете. На уроці, всередині цієї кімнати, чи поза нею, чи де завгодно. Чи це цілковито зрозуміло кожному учню?

 — Так, — відповіли Гаррі, Герміона й ще кілька учнів. Інші мов оніміли.

 — Чи це цілковито зрозуміло кожному учню?

 — Так, — промовили, пробурмотіли й прошепотіли вони.

 — Якщо ви порушите будь-яке з цих правил, то надалі не вивчатимете трансфігурацію в Гоґвортсі. Повторюйте разом зі мною: „Я ніколи не трансфігуруватиму нічого на рідину чи газ‟.

 — Я ніколи не трансфігуруватиму нічого на рідину чи газ, — відгукнувся безладний хор учнів.

 — Ще раз! Гучніше! Я ніколи не трансфігуруватиму нічого на рідину чи газ.

 — Я ніколи не трансфігуруватиму нічого на рідину чи газ.

 — Я ніколи не трансфігуруватиму нічого на те, що виглядає як їжа чи будь-що інше, що потрапляє всередину людського тіла.

 — Я ніколи не трансфігуруватиму нічого на те, що має згоріти, бо це може створити дим.

 — Ви ніколи не трансфігуруватимете нічого на те, що виглядає як гроші, включно з маґлівськими грошима, — сказала професорка Макґонеґел. — Ґобліни мають способи дізнатися, хто це зробив. Згідно з визнаним законом, нація ґоблінів перебуває в стані постійної війни з усіма магічними фальшивомонетниками. Вони не надсилатимуть аврорів. Вони надішлють армію.

 — Я ніколи не трансфігуруватиму нічого на те, що виглядає як гроші, — повторили учні.

 — І понад усе, — сказала професорка Макґонеґел, — ви ніколи не трансфігуруватимете нічого живого, особливо самих себе. Це зробить вас дуже хворими й, можливо, мертвими, залежно від того, як саме ви себе трансфігуруєте та як довго ви підтримуватимете зміну.

Професорка Макґонеґел зупинилася.

 — Містер Поттер наразі підняв руку догори, адже він бачив перетворення анімага, а саме — перетворення людини на кицьку й назад. Але перетворення анімага не є вільною трансфігурацією.

Професорка Макґонеґел дістала з кишені невеличкий шматок деревини й торкнулася його паличкою, перетворивши на скляну кулю. Потім вона сказала „Кристферріум!‟ і скляна куля стала сталевою. Ще одне торкання паличкою — і сталева куля знову обернулася на шмат деревини.

 — „Кристферріум‟ перетворює об’єкт з суцільного скла на суцільно сталевий об’єкт подібної форми. Воно не в змозі на зворотне перетворення, так само як не в змозі перетворити стіл на свиню. Найзагальніша форма трансфігурації — вільна трансфігурація, яку ви й вивчатимете, — здатна перетворити будь-який об’єкт на будь-що інше, принаймні, коли йдеться про матеріальну форму. Саме тому вільна трансфігурація має виконуватися безсловесно. Використання чарів потребувало б різних слів для кожної окремої трансфігурації між об’єктом та ціллю.

Професорка Макґонеґел виразно подивилася на учнів.

 — Деякі вчителі починають з трансфігураційних чарів і вже після цього переходять до вільної трансфігурації. Так, це було б значно простіше на початку. Проте це може сформувати у вас неправильні навички й послабить ваші здібності пізніше. На моїх заняттях ви від початку вивчатимете вільну трансфігурацію, що потребуватиме безсловесного накладання заклять. Для цього вам доведеться тримати в голові форму початкового об’єкта, форму цільового об’єкта й процес трансформації.

 — І, відповідаючи на запитання містера Поттера, — продовжувала професорка Макґонеґел, — саме вільну трансфігурацію ви не маєте застосовувати до жодного живого об’єкта. Існують чари й зілля, що можуть забезпечити безпечне, оборотне, обмежене перетворення живих об’єктів. Наприклад, анімаг, що не має кінцівки, не матиме її й після перетворення. Вільна трансфігурація не є безпечною. Ваше тіло зміниться, доки воно буде трансфігурованим — дихання, наприклад, спричиняє постійну втрату матерії тіла в оточуюче повітря. Коли трансфігурація зійде, і ваше тіло спробує повернутися до своєї початкової форми, воно буде не цілком здатне це зробити. Якщо ви притиснете свою паличку до свого тіла й уявите себе з золотим волоссям, потім ваше волосся відпаде. Якщо ви візуалізуєте себе кимось із чистішою шкірою, то забезпечите собі тривале перебування в лікарні Святого Мунґа. А якщо ви трансфігуруєте себе на тілесну форму дорослого, то коли трансфігурація зійде, ви помрете.

Це пояснювало, чому він бачив товстих хлопців і менш ніж бездоганно привабливих дівчат. Чи старих людей, якщо вже на те пішло. Такого б не було, якби існувала можливість просто трансфігурувати себе щоранку…​ Гаррі підняв руку й спробував очима подати професорці Макґонеґел сигнал.

 — Що, містере Поттер?

 — Чи можливо трансфігурувати живий об’єкт на статичну ціль, таку як монета, — ні, вибачте, мені дуже шкода, — скажімо, на сталеву кулю?

Професорка Макґонеґел похитала головою.

 — Містере Поттер, навіть неживі об’єкти з плином часу зазнають невеличких внутрішніх змін. Після того, як ефект трансфігурації зійде, не буде жодних видимих змін вашого тіла, і протягом першої хвилини ви нічого не помітите. Але вже за годину ви будете хворим, а за день — мертвим.

 — Кхм, вибачте, то якби я прочитав був перший розділ, то я міг би здогадатися, що стіл від початку був столом, а не свинею, — сказав Гаррі, — але тільки якщо зробив би додаткове припущення, що ви не хочете вбивати свиню, яке видається доволі ймовірним, проте…​

 — Я вже передбачаю, що оцінювання ваших контрольних робіт буде нескінченним джерелом втіхи для мене, містере Поттер. Але якщо ви маєте інші запитання, чи не погодитеся ви притримати їх до кінця заняття?

 — Більше питань немає, професорко.

 — Тепер повторюйте за мною, — сказала професорка Макґонеґел. — Я ніколи не намагатимусь трансфігурувати нічого живого, особливо самого себе, хіба що буду конкретно проінструктований зробити це використовуючи спеціалізовані чари чи зілля.

 — Якщо я не впевнений, чи трансфігурація безпечна, я не виконуватиму її, доки не спитаю в професорки Макґонеґел, або професора Флитвіка, або професора Снейпа, або директора, що вони є єдиними визнаними фахівцями з трансфігурації в Гоґвортсі. Запитувати в інших учнів не прийнятно, навіть якщо вони кажуть, що пам’ятають, як ставили те саме запитання.

 — Навіть якщо поточний професор Гоґвортсу із захисту стверджує, що трансфігурація безпечна, і навіть якщо я бачив, як професор із захисту виконував її й нічого поганого не сталося, сам я не намагатимусь її виконати.

 — Я маю повне право відмовитися виконувати будь-яку трансфігурацію, через яку я почуваюся хоч трохи знервовано. Враховуючи, що навіть директор Гоґвортсу не може наказати мені протилежне, я, безумовно, не прийму такий наказ від професора із захисту, навіть якщо професор із захисту погрожує зняти з гуртожитку сто очок і відрахувати мене.

 — Якщо я порушу якесь з цих правил, то надалі не вивчатиму трансфігурацію під час свого перебування в Гоґвортсі.

 — Ми повторюватимемо ці правила на початку кожного заняття протягом першого місяця, — сказала професорка Макґонеґел. — А тепер почнімо. Початкові об’єкти — сірники, цільові — голки…​ будь ласка, відкладіть свої палички, дякую. Коли я сказала „почнімо‟, я мала на увазі, що ви почнете робити нотатки.

За півгодини до кінця заняття професорка Макґонеґел роздала сірники.

Наприкінці заняття Герміона мала сріблястий сірник, а решта класу, маґлівського роду чи ні, — саме те, з чого й починали.

Професорка Макґонеґел нагородила її ще одним очком для Рейвенклову.


Коли урок трансфігурації було завершено, Герміона підійшла до парти Гаррі, доки він складав свої книжки до капшучка.

 — Знаєш, — Герміона мала безневинний вираз обличчя, — сьогодні я заробила два очки для Рейвенклову.

 — Саме так, — коротко відповів Гаррі.

 — Проте це не те саме, що твої сім очок. Гадаю, я просто не така розумна, як ти.

Гаррі згодував своє домашнє завдання капшучкові й повернувся до Герміони, зіщуливши очі. Він зовсім забув про це.

Вона дивилася на нього грайливо.

 — Однак, заняття в нас щодня. Цікаво, скільки тобі знадобиться часу, щоб знайти ще якихось гафелпафців, що потребують порятунку? Сьогодні понеділок, тож у тебе є час аж до четверга.

Вони незмигно дивились одне одному в очі.

Гаррі заговорив першим.

 — Ти, звісно, розумієш, що це означає війну.

 — Я й не знала, що в нас був мир.

Всі інші учні тепер дивилися на них наче зачаровані. Всі інші учні, а також, на жаль, професорка Макґонеґел.

 — О, містере Поттер, — проспівала професорка Макґонеґел з іншого боку кімнати, — у мене є для вас гарні новини. Мадам Помфрі схвалила вашу пропозицію щодо запобігання поломкам її спімстерівських дверцят, завершення робіт заплановано на кінець цього тижня. Гадаю, це заслуговує…​ хай буде десять очок Рейвенклову.

Герміона роззявила рота, її обличчя мало шокований та зраджений вигляд. Гаррі уявляв, що вираз його обличчя не надто відрізнявся.

 — Професорко…​ — прошипів Гаррі.

 — Ці десять очок безсумнівно заслужені, містере Поттер. Я не роздаю очки гуртожиткам коли мені заманеться. Можливо, для вас це не мало великого значення — ви просто побачили щось крихке й запропонували спосіб захистити це. Але спімстерівські дверцята коштовні, і директор був не дуже задоволений останнього разу, коли одні з них розбилися.

Професорка Макґонеґел зробила задумливий вигляд.

 — Оце так, цікаво, чи хтось з інших учнів колись отримував сімнадцять очок першого ж свого дня в школі. Я маю це перевірити, але, підозрюю, це новий рекорд. Може нам варто зробити оголошення під час вечері?

 — ПРОФЕСОРКО! — скрикнув Гаррі. — Це наша війна! Припиніть втручатися!

 — Тепер у вас є час аж до наступного четверга, містере Поттер. Хіба що, звісно, ви раніше не затієте якісь пустощі й не втратите очки гуртожитку. Наприклад, нешанобливо звертатиметесь до когось із професорів.

Професорка Макґонеґел притиснула палець до щоки, наче про щось розмірковувала.

 — Гадаю, вже до кінця п’ятниці ви доберетеся до від’ємних чисел.

Гаррі закрив рота, клацнувши щелепою. Він дивився на Макґонеґел своїм найбільш вбивчим поглядом, проте, видавалося, її це лише розважало.

 — Так, безумовно, оголошення під час вечері, — далі обдумувала професорка Макґонеґел. — Але це не має образити слизеринців, тож оголошення зробимо коротким. Тільки кількість очок і факт рекорду…​ а якщо хтось прийде до вас по допомогу з домашнім завданням і розчарується, дізнавшись, що ви ще навіть не почали читати свої підручники, ви завжди можете відіслати їх до міс Ґрейнджер.

 — Професорко! — сказала Герміона надто високим голосом.

Професорка Макґонеґел не звернула на неї уваги.

 — Оце так, цікаво, скільки часу знадобиться міс Ґрейнджер для здійснення чогось, що заслуговувало б оголошення під час вечері? Я з нетерпінням чекаю на це, хай що воно буде.

Гаррі й Герміона, за негласною взаємною згодою, розвернулися й покрокували геть із класної кімнати. За ними послідувала низка загіпнотизованих рейвенкловців.

 — Ем, — сказав Гаррі. — Після вечері досі в силі?

 — Звісно, — відповіла Герміона. — Я б не хотіла, щоб ти ще більше відстав у навчанні.

 — О, дякую тобі. І, дозволь сказати, ти вже зараз така видатна, що я не можу не замислюватися над тим, якою ти станеш, коли отримаєш початкову підготовку з раціональності.

 — Це справді так корисно? Не схоже, щоб вона допомагала тобі із замовляннями чи трансфігурацією.

Повисла легка пауза.

 — Ну, я отримав свої підручники тільки чотири дні тому. Ось чому мені довелося заробляти ці сімнадцять очок не використовуючи палички.

 — Чотири дні тому? Мабуть, ти не можеш прочитати вісім книжок за чотири дні, та ти міг прочитати бодай одну. Скільки днів тобі знадобиться, щоб закінчити, з поточною швидкістю? Ти знаєш усю цю математику, тож скажи мені, скільки буде вісім по чотири, розділити на нуль?

 — У мене зараз заняття, яких у тебе не було, але вихідні вільні, тож…​ границя восьми на чотири, розділити на епсілон, при епсілон прямує до нуля справа…​ о 10:47, у неділю вранці.

 — Взагалі-то, я встигла за три дні.

 — Тоді в суботу, о 14:47. Я впевнений, що десь знайду час.

І був вечір і був ранок — день перший.