Проміння сонця лилося на моріжок Шотландії, віддзеркалювалося білими іскрами від кожної краплини роси чи від листя, коли ті були під відповідним кутом. Гарна погода для похорону.

Гаррі відмовився був взяти надгробне слово. Він відмовився був уже вдруге. Професор Флитвік просив його про це кілька тижнів тому у травні, щоб Гаррі вистачило часу написати промову заздалегідь, але і тоді Гаррі відмовився.

Тому це довелося робити шестикласнику з Ґрифіндору — Оліверу Габриці, що посідав четверте місце за кількістю балів Квірела серед всіх учнів, і який був генералом війська. Сімнадцятирічний хлопець був високим, і не дуже гарним в чорній мантії. Замість червоної краватки він одягнув пурпурову, як іноді робив професор Квірел.

Враховуючи обставини, він говорив експромтом. Заготовлені раніше промови були відкинуті. Олівер Габрика тримав пергамент у лівій руці, але зовсім не заглядав у нього.

 — Професор Квірел важко хворів, — високий хлопець тремтячим голосом розбивав тишу, в якій лише зрідка лунало притлумлене схлипування. — Гадаю, якби професор міг битися на повну силу, Відомо-Кому було б нелегко його подолати, а то й взагалі не вдалося. Кажуть, Девід Монро був єдиним, кого Відомо-Хто боявся в часи розквіту, але…​ — голос Олівера урвався, — професор Квірел був не в силі, він важко хворів. Він навіть заледве ходив самостійно. Але все одно пішов проти Темного Лорда, сам-один.

Він витримав паузу, доки учні плакали.

Олівер витер сльози рукавом і заговорив знову:

 — Ми точно не знаємо, що сталося. Я уявляю, як Темний Лорд сміявся з нього. Можливо, кепкував з нього, викликаючи на двобій, коли той не міг навіть підвестися. Проте тепер він не сміється, га.

Учні почали енергійно кивати, всі, кого бачив Гаррі, — від ґрифіндорців до слизеринців.

 — Можливо, Темний Лорд знав, як вилікувати професора Квірела, адже Відомо-Хто і сам повернувся з мертвих. Можливо, він запропонував професорові Квірелу життя в обмін на його службу. Професор Квірел посміхнувся й відповів Темному Лордові, що час зіграти в гру «Хто найнебезпечніший чарівник у світі».

Не знаєш — не вигадуй. Але Гаррі промовчав. Волдеморт міг це спробувати, а професор Квірел міг так відповісти.

 — І вони розповідають не все, — вів далі Олівер. — Проте ми можемо здогадатися, що сталося далі. Ми всі знаємо, що Герміона Ґрейнджер, одна з найкращих учениць професора Квірела, була вбита тролем цього року. Скоріш за все, це справа рук Темного Лорда, як і той випадок із чарами охолодження крові, Професор Квірел знав, що за цим стоїть Темний Лорд, і тому викрав тіло міс Ґрейнджер та зберіг його.

Тут Гаррі не було на що скаржитися.

 — Тоді професор Квірел зустрівся з Темним Лордом особисто. І Темний Лорд убив професора Квірела. А Герміона Ґрейнджер повернулася до живих. Кажуть, що вона тепер жива і ціла, і, можливо, навіть більше. Коли Темний Лорд спробував схопити її, від нього лишилися лише обпалена мантія та руки навколо її шиї. Як Гаррі Поттер був врятований від смертельного прокляття самопожертвою і любов’ю його матері, так готовність професора Квірела битися з Темним Лордом сам-на-сам викликала дух Герміони Ґрейнджер повернутися звідти, де вона була…​ — голос Олівера обірвався.

 — Не зовсім так, — сиплий голос Гаррі пролунав з першого ряду. Він мусив щось сказати зараз, доки все не вийшло з-під контролю. Якщо досі не вийшло. — Девід Монро був могутнім чаклуном. Ніхто, окрім мене та нього навіть не знав, наскільки. Сумніваюся, що можна когось повернути з мертвих просто власною жертвою. Не намагайтеся це повторити.

Яка гарна історія. Вона мала б бути правдою. Вона мала б бути правдою.

 — Я мало знаю про людину, якою насправді був професор, — сказав Олівер Габрика, коли опанував себе. — Я лише знаю, що він не був щасливим. Йому ніколи не вдавалося створити патронуса.

Сльози знов почали збиратися в очах Гаррі. Це було нечесно, це було неправильно, Волдеморт убив стількох людей, він мав померти разом зі своїми послідовниками, він не заслуговував на особливе ставлення. Але це не була слабкість Гаррі, це через горокракси Волдеморта не можна просто вбити. Тому Гаррі міг визнати, що він радів, щиро радів через те, що професор Квірел не зник повністю.

 — Але я знаю, — сказав Олівер, сльози блищали на його щоках, — професор Квірел щасливий, де б він тепер не був.

Маленький смарагд на лівій руці Гаррі яскраво відблискував ранкове сонячне світло.

Не рай, не якісь далекі зірки, не інше місце, а ліпшу особистість покажу я вам, колись покажу вам, як бути щасливим…​

Високий хлопець опустив погляд на пергамент у руці, вперше підглянувши туди.

 — Професор Квірел, — провадив він далі, голос його набув упевненості та твердості, — точно був найкращим професором бойової магії з усіх, що викладали в Гоґвортсі. Салазар Слизерин не міг бути й в половину таким хорошим учителем, хай які закляття він знав. Професор Квірел на початку року сказав нам, що те, чому він нас навчає, завжди буде непохитним підґрунтям для нашого мистецтва захисту. І так і буде. Назавжди. Ми вчитимемо цьому нових учнів наступного року, незалежно від того, хто буде викладачем. Старші учні навчатимуть молодших. Це — відповідь на прокляття, що накладене на посаду викладача захисту. Ми не сидітимемо на місці, очікуючи, доки нас навчать. І ми простежимо, щоб знання, надані професором Квірелом, не були забуті в стінах Гоґвортсу ніколи.

Гаррі подивився на місце, де професорка…​ ні, директорка Макґонеґел сиділа, і побачив, як вона тихо кивала, з сумним і суворим, водночас гордим виглядом.

 — Нам ще не дозволили побачити міс Ґрейнджер, — сказав Олівер. Його голос затремтів. — Дівчинка-Що-Ожила. Але я завжди згадуватиму професора захисту, коли бачитиму її. Його жертва живе в ній, як його знання живуть у нас, — Олівер поглянув на місце, де сидів Гаррі, потім знов зазирнув у пергамент. — За професора Квірела, найкращого зі слизеринців, на якого мають рівнятися інші слизеринці! Трикратне ура!

 — Ура! Ура! Ура!

Жоден не промовчав, ніхто з тих, кого бачив Гаррі.