Розділ 83. Неприпустимі поступки, Наслідок 1

Коли Падма увійшла до кабінету трансфігурації, половина учнів уже були там. Незвична, мертва тиша охоплювала кімнату. Гаррі Поттер сидів сам, дивлячись напівзаплющеними очима кудись вдалину.

Ходили чутки, що за версією аврорів професор із захисту багатозільнувся у Ґрейнджер, щоб напасти на Мелфоя.

Ходили чутки, що Герміона була примушена дати незламну обітницю бути рабинею Драко Мелфоя.

Ходили чутки, що Герміона отримала Цілунок дементора.

Якби щось з цього було правдою, Гаррі Поттер зараз не сидів би тут! Він би…​

Падма насправді не знала, що зробив би генерал Поттер. Її мозок відмовлявся вигадати хоч щось, коли вона про це думала.

Навіть коли зайшла професорка Макґонеґел, тишу не було порушено. Професорка трансфігурації не зупиняючись підійшла до дошки, очистила її помахом руки, та почала писати.

 — Сьогодні, діти, — почала професорка трансфігурації спокійним голосом, наче нічого незвичного не сталося цього тижня, — ми вивчатимемо яких зусиль потребує підтримка трансфігурації, і чому у вашому віці не варто навіть намагатися. Отже, оригінальна форма предмету нікуди не зникає, вона лише прихована, і, щоб підтримувати цей стан…​

 — В-вибачте, — перервала професорку Падма Патіл. Вона знала, що її голос тремтить, що все її тіло тремтить, але вона мусила спитати. — Вибачте, професорко, що сталося з міс Ґрейнджер?

Професорка припинила писати та повернулася до Падми. Погляд професорки мав би бути суворим через те, що її перервали без дозволу, але натомість її очі дивилися мʼяко.

 — Ви ще не знаєте, міс Патіл? Я очікувала, що чутки поширяться швидко.

 — Забагато чуток поширилося, — сказала Падма. — Я не знаю, що з того правда.

Мораґ Макдуґал підняла руку і, не чекаючи дозволу, сказала:

 — Я ж тобі казала, Падмо, що правдою є те, що Чарверсуд визнав Ґрейнджер винною та призначив їй Цілунок дементора як покарання. І, коли завели дементора для виконання вироку, Гаррі Поттер приклеїв того до стелі та не відпускав доки…​

 — Великий Мерліне, — випалила професорка Макґонеґел. Вираз її обличчя ставав дедалі суворіший, але вона себе вгамувала. — Розгляд справи був просто сміховинний, та я не вдаватимусь у деталі. Наразі лише скажу, що міс Ґрейнджер відпочиває під наглядом мадам Помфрі та повернеться до занять вже завтра. І, якщо я дізнаюся, що хтось її тривожить, то я перетворю його на скляну вазу і розібʼю.

Весь клас йойкнув від цих слів. Здивування викликала не стільки очевидна смертельність погрози, скільки порушення правил безпеки трансфігурації!

Професорка Макґонеґел повернулася назад до дошки…​

З іншої частини зали пролунав ще один голос:

 — А як щодо професора Квірела? — спитав Террі Бут. — Його заарештували?

 — Аврори лише тримають його під вартою, — відповіла професорка трансфігурації не повертаючись до класу. — Якщо вони до завтра не повернуть нашого професора, я прохатиму директора піти та витягти його звідти. Також маю вам повідомити, що Рада опікунів призначила голосування щодо того, чи можуть битви професора Квірела проводитись і надалі.

Кевін Ентвісл спитав:

 — А генерал Мелфой? Коли він повернеться з лікарні Святого Мунґа?

Професорка трансфігурації припинила писати на дошці.

Вона знову повернулася обличчям до класу. Цього разу значно повільніше.

 — Мені дуже шкода, містере Ентвісл, — промовила професорка Макґонеґел. Здавалося, що з моменту, коли вона ввійшла до класу, на її обличчі зʼявилися нові зморшки. — Здоровʼю містера Мелфоя нічого не загрожує, як мені повідомили. На жаль, я отримала сову від батька містера Мелфоя, в якому він повідомляє, що забирає сина зі школи. Боюся, містер Мелфой не повернеться у Гоґвортс.