Розділ 31. Робота в групах, ч.2

Наслідки:


Гаррі крокував туди сюди у своєму офісі генерала — це була чудова кімната, щоб крокувати. Яка ще користь від неї може бути, він вигадати не міг.

Як?

Як?

Герміона не мала виграти цю битву! Не з першої спроби, не за її неконфліктної природи. Автоматично бути великим військовим керівником на додачу до всього іншого було занадто навіть для неї.

Вона прочитала була про цю тактику в книзі з військової історії? Проте була не лише ця єдина тактика, вона бездоганно розташувала свої сили, щоб не дати можливості відступити, її солдати були краще скоординовані, ніж його та дракони.

Професор Квірел порушив був свою обіцянку не допомагати їй? Він дав їй щоденник генерала Тактикуса чи що?

Гаррі щось проґавив, щось дуже важливе, його розум ходив колами, він досі не міг збагнути.

Врешті-решт Гаррі зітхнув. У нього тут не було жодного прогресу, а йому ще треба було попросити Герміону чи когось іншого навчити його „Прокльону пробивного свердла‟ перед наступною битвою — професор Квірел пояснив був Гаррі, ніби веселим тоном, але відчувалося, що це попередження: „жодних магічних предметів крім тих, що я вам дав‟ включає маґлівські технології, хай яка це не магія. Крім того, треба вигадати, як позбутися містера Ґойла наступного разу…​

Генерали отримували чимало балів Квірела за битви, і Гаррі треба було викластися на повну, якщо він хотів виграти різдвяне бажання професора Квірела.


Драко Мелфой витріщався в простір у своїй особистій кімнаті в Слизерині, ніби стіна перед його столом була найзахопливішою поверхнею всесвіту.

Як?

Як?

Заднім числом це був доволі очевидний підступний план, але Ґрейнджер не мала бути підступною! У ній надто багато гафелпафського, щоб бодай застосувати закляття простого удару! Невже професор Квірел все ж таки радив їй, чи…​

І тоді Драко нарешті зробив те, що він мав зробити значно раніше.

Те, що йому треба було зробити після його першої зустрічі з Ґрейнджер.

Те, що йому Гаррі Поттер казав був робити, тренував його робити, а ще Гаррі попереджав, що Драко потрібен буде деякий час, щоб усвідомити, що методи також корисні в справжньому житті, і Драко не розумів був цього дотепер. Він міг би уникнути кожної своєї помилки, якби він просто застосував те, чого Гаррі його навчив…​

 — Я помітив, що я спантеличений, — сказав Драко вголос.

Сила раціоналіста — це здатність бути більш спантеличеним фікцією, ніж дійсністю…​

Драко був спантеличеним.

Відповідно, щось з його уявлень було фікцією.

Ґрейнджер не мала бути в змозі це все зробити.

Відповідно, напевно вона цього й не зробила.

Я обіцяю не допомагати генералові Ґрейнджер будь-яким чином, про який ви не знаєте.

Раптом Драко з жахом усе збагнув. Він відкинув папери, що йому перешкоджали, і почав розгрібати безладдя на столі, доки не знайшов, що шукав.

Ось воно.

Прямо в списку людей та обладнання, що надане кожному з трьох військ.

Клятий професор Квірел!

Драко читав був цей список, і все одно не побачив…​


Денне сонячне світло лилося в кабінет Полку Сонечко, освітлювало генерала Ґрейнджер у її стільці, ніби вона мала яскраву золоту ауру.

 — Як гадаєте, скільки часу потрібно Мелфою, щоб здогадатися? — запитала генерал Ґрейнджер.

 — Небагато, — відповів полковник Блез Забіні. — Можливо, вже здогадався. А скільки потрібно Поттерові?

 — Вічність, — відповіла генерал Ґрейнджер, — хіба що Мелфой скаже йому, чи один з його солдатів збагне. Гаррі Поттер просто не думає таким чином.

 — Справді? — здивувався капітан Ерні Макмілан, підвівши погляд від стола в кутку, де він зазнавав нищівної поразки в шахи від капітана Рона Візлі. (Звісно, вони занесли всі стільці назад, коли пішов Мелфой.) — Тобто, мені це здається очевидним. Хто намагатиметься вигадати всі плани самостійно?

„Гаррі‟, — сказала Герміона, а Забіні абсолютно синхронно сказав: „Мелфой‟.

 — Мелфой вважає, що він значно краще за всіх інших, — сказав Забіні.

 — А Гаррі…​ просто не бачить більшість інших людей з цієї точки зору, — сказала Герміона.

Насправді, це було доволі сумно. Гаррі виріс дуже, дуже самотнім. Він не те щоб вважав, що лише генії мають право на існування. Йому просто навіть не спадало на думку, що хтось з війська Герміони, крім неї самої, може вигадати щось корисне.

 — Хай там як, — сказала Герміона. — Капітани Ґольдштейн і Візлі, ви відповідаєте за стратегічні ідеї для нашої наступної битви. Капітани Макмілан і Сьюзен — перепрошую, тобто Макмілан і Боунз — спробуйте вигадати якісь тактичні прийоми, які ми могли б використати, а також будь-які тренування, які варто спробувати з вашої точки зору. О, і вітаю за пісню, капітане Ґольдштейн, гадаю вона чудово підтримала esprit de corps.

 — А ти що робитимеш? — запитала Сьюзен. — І полковник Забіні?

Герміона підвелася зі стільця й потягнулася.

 — Я спробую зрозуміти, про що думає Гаррі Поттер, а полковник Забіні спробує зрозуміти, що може зробити Мелфой, і ми обидва до вас приєднаємося, коли вигадаємо щось. Я прогуляюся, доки міркую. Забіні, приєднаєшся?

 — Так, генерале, — рішуче відповів Забіні.

Це не мало бути наказом. Герміона трохи позітхала. До цього треба звикнути, і хоча перша ідея Забіні безперечно спрацювала, вона була не зовсім впевнена, що, як висловився професор Квірел, цитата суміші позитивних і негативних стимулів кінець цитати буде достатньо, щоб слизеринець був цілковито на її боці аж до грудня, коли вперше дозволять зрадників…​

Також вона досі гадки не мала, що робитиме з різдвяним бажанням професора Квірела. Можливо, коли настане час, вона просто спитає Менді, чи хоче та чогось.