Розділ 11. Омаке-файли №№ 1, 2, 3

Слава темному лордові Ролінґ!

«Омаке» (яп. オマケ, букв. доповнення) — це неканонічне доповнення.


ОМАКЕ-ФАЙЛ №1: 72 години до перемоги

(або «Що як змінити Гаррі, але залишити решту персонажів незмінними»)

Дамблдор подивився на маленького Гаррі поверх свого стола, його очі доброзичливо мерехтіли. Хлопчик прийшов до нього з надзвичайно напруженою міною на своєму дитячому обличчі. Дамблдор сподівався, що хай якою була причина цього візиту, вона не виявиться аж надто серйозною. Гаррі ще занадто юний для зустрічі з життєвими випробуваннями.

 — Про що ти бажав поговорити зі мною, Гаррі?

Гаррі Джеймс Поттер-Еванс-Веррес нахилився вперед у своєму кріслі й похмуро всміхнувся:

 — Директоре, під час бенкету на честь сортування я відчув гострий біль у шрамі. З огляду на те, де і як я його здобув, я подумав, що це не та річ, якою можна знехтувати. Спершу мені здалося, що це через професора Снейпа, але, використовуючи Бе́конівський експериментальний метод, який полягає в пошуку умов як для наявности, так і для відсутности феномену, я визначив, що мій шрам болить тоді й лише тоді, коли я дивлюся на потилицю професора Квірела, хай що там у нього під тюрбаном. Хоча це може бути чимось неважливим, вважаю, що нам варто тимчасово припустити найгірше, а саме — що це Відомо-Хто…​ Без паніки! Насправді, це неоціненна нагода…


ОМАКЕ-ФАЙЛ №2: Темних лордів я не боюся

Це початкова версія дев’ятого розділу. Її було змінено, адже попри те, що багатьом читачам вона сподобалася, у безлічі інших виявилася жахлива алергія на пісні у фанфіках із причин, що не потребують пояснення. А я не хотів би втрачати читачів, перш ніж вони дістануться десятого розділу.

Лі Джордан (згідно з каноном) — співучасник розіграшів Фреда й Джорджа. Його ім’я здалося мені маґлівським, припускаю, він здатен навчити близнюків Візлі мотиву, що його впізнає Гаррі. Деяким читачам це було менш очевидно, ніж вашому авторові.


Драко пішов до Слизерину, і Гаррі зітхнув із деякою полегкістю. Це нібито було безсумнівним, проте ніколи не знаєш, яка дрібна подія може зіпсувати перебіг твого геніального плану.

Вони наближалися до літери «П»…​

Тим часом за ґрифіндорським столом тривало перешіптування:

 — А раптом він образиться?

 — Не має права ображатися…​

 — …​Не після його витівки з…​

 — …​Невілом Лонґботомом, так його звали…​

 — …​Позбиткуватися саме з нього зараз справедливіше, ніж із будь кого іншого.

 — Гаразд. Тільки не забудьте своїх партій.

 — Ми репетирували їх достатньо часто…​

 — …​Протягом останніх трьох годин.

Мінерва Макґонеґел, що стояла за катедрою біля вчительського стола, подивилася на наступне ім’я в списку. «Будь ласка, тільки не в Ґрифіндор, будь ласка, тільки не в Ґрифіндор, НУ БУДЬ ЛАСКА, тільки не в Ґрифіндор…​». Вона глибоко вдихнула й викликала:

 — Гаррі Поттер!

Раптом у залі запанувала тиша, всі перешіптування обірвалися.

Тиша, яку розітнуло жахливе дзижчання, модульоване й мінливе, огидна пародія на мелодію.

Шокована Мінерва різко повернула голову й визначила, що це дзижчання долинає з боку ґрифіндорців, де ВОНИ видерлися на стіл і дули в якісь невеличкі пристрої, притиснуті до ЇХНІХ губ. Її рука потяглася до палички, щоб накласти на всіх них закляття «Сіленціо», та її зупинив інший звук.

Дамблдор хихотів.

Мінерва знову перевела погляд на Гаррі Поттера, що ледве встиг зробити один крок, як одразу завагався й остовпенів.

Та за мить хлопчик пішов далі. Він із якимись дивними ковзаннями рухав ногами, розмахував руками вперед і назад, та ще й клацав пальцями синхронно з ЇХНЬОЮ музикою.

На мелодію «Мисливців на привидів»

(Виконувалася на казу Фредом і Джорджем Візлі,

на вокалі — Лі Джордан.)

.

Поруч темний лорд?

Не лякай народ

Хто прийде на поміч?

 — ГАРРІ ПОТТЕР! — крикнув Лі Джордан, а брати Візлі продуділи тріумфальний рефрен.

Смертельні прокляття?

Темні закляття?

Хто прийде на поміч?

 — ГАРРІ ПОТТЕР! — тепер волали й додаткові голоси.

Пострахи Візлі й далі видавали затяжний репет, що його тепер підхопили деякі старшокурсники маґлівського роду, створивши собі такі самі невеличкі пристрої — без сумніву, трансфігурували зі шкільного столового срібла. Коли музика майже повністю вщухла, Гаррі Поттер вигукнув:

 — Темних лордів я не боюся!

Залу заполонили аплодисменти, особливо з боку ґрифіндорського стола, і ще більша кількість учнів створила власні антимузичні інструменти. Огидне дзижчання залунало вдвічі гучніше, посилюючись у страхітливому крещендо.

 — Темних лордів я не боюся!

Мінерва з пострахом поглянула в обидва боки вчительського стола, занадто добре знаючи, що саме вона побачить.

Трелоні несамовито обмахувалася, Флитвік зацікавлено спостерігав за подіями, Геґрід плескав у такт музиці, Спраут суворо роздивлялася, Квірел із глузливою втіхою втупився в хлопця. Одразу ліворуч від неї мугикав Дамблдор, а праворуч Снейп учепився побілілими пальцями у свій порожній келих для вина так сильно, що товсте срібло повільно деформувалося.

Темні маски та вбрання?

Неможливі завдання?

Хто прийде на поміч?

ГАРРІ ПОТТЕР!

Чари некромантії?

Старий кажан у мантії?

Хто прийде на поміч?

ГАРРІ ПОТТЕР!

Губи Мінерви зціпилися в білу лінію. Вона ще поговорить із НИМИ щодо цього останнього куплету, дарма ВОНИ вважають її безсилою через те, що сьогодні перший день навчального року, тож Ґрифіндор не має очок, що їх можна було б зняти. Якщо ЇМ начхати на відпрацювання, вона вигадає щось інше.

Раптово затамувавши подих від жаху, вона поглянула в бік Снейпа. Звісно, він мусив розуміти, що маленький Поттер і гадки не мав, про кого йшлося…​

Вираз обличчя Снейпа перетнув межу люті й набув відрадної байдужости. Легка усмішка грала на його губах. Він дивився в бік Гаррі Поттера, а не ґрифіндорського стола, а його руки досі стискали пожмакані залишки того, що колись було келихом для вина.

А Гаррі з усмішкою на обличчі рухався вперед, вимахуючи руками й ногами згідно з рухами танцю «Мисливців на привидів». Це була чудово поставлена витівка, що захопила його цілковито зненацька. Найменше, що він міг зробити, — підіграти їм і не зіпсувати цього всього.

Усі радо вітали його. Через це йому стало тепло на душі, але водночас він почувався жахливо.

Люди плескали йому за те, що він здійснив, коли мав лише рік. За те, чого він навіть не довів до кінця. Десь там у якийсь спосіб Темний Лорд досі животів. Чи вітали б вони його так само радісно, якби знали про це?

Проте силу Темного Лорда вже було знищено одного разу. І Гаррі захистить їх знову. Якщо пророцтво справді існувало, і в ньому справді про це йшлося. Та й узагалі — незалежно від того, що там стверджує якесь кляте пророцтво.

Всі ці люди вірили в нього й підтримували його — Гаррі не міг допустити, щоб усе це було даремно. Спалахнути й згаснути, як багато інших юних вундеркіндів. Виявитися розчаруванням. Зазнати невдачі, не виправдати репутації символу Світла — байдуже, як він її здобув. Він безперечно, безумовно, хай скільки часу на це потрібно, навіть якщо це його вбʼє, виправдає їхні сподівання. А згодом перевершить ці сподівання, і люди, згадуючи минуле, дивуватимуться, що очікували від нього так мало.

І він вигукнув вигадану ним брехню, оскільки вона потрапляла в ритм, а пісня потребувала її:

Темних лордів я не боюся!

Темних лордів я не боюся!

Гаррі зробив останні кілька кроків до Сортувального Капелюха, коли музика стихла. Уклонився Орденові Хаосу за ґрифіндорським столом, повернувся й уклонився іншій частині зали, а тоді зачекав, щоб оплески й хихотіння вщухли…​


ОМАКЕ-ФАЙЛ №3: Альтернативні закінчення розділу «Самоусвідомлення»

Пропозиція розповісти весь сюжет будь-кому, хто здогадається, чого «ніколи раніше не траплялося», заохотила багато цікавих спроб. Перше омаке серед тих, що наведено нижче, взято безпосередньо з моєї улюбленої відповіді — від Meteoricshipyards. Наступне ґрунтується на здогадці Kazuma щодо того, що «ніколи раніше не траплялося»; третє є комбінацією припущень yoyoente та dougal74; четверте — огляд десятого розділу від wolf550e. Те, що починається з «Е», і ще одне на рядок вище — від DarkHeart81. Всі решта — мої. Якщо когось цікавить самотужки розвивати котрусь із моїх ідей (особливо останню) — прошу. І перш ніж я отримаю сотню обурених скарг — так, мені добре відомо, що законодавчим органом Великої Британії є палата громад у парламенті.


…​Водночас він зацікавився, чи Сортувальний Капелюх справді був притомним, тобто усвідомлював свою свідомість, і якщо так, то чи вистачало йому розмовляти з одинадцятирічними раз на рік. Пісня ніби підтверджувала це: «О, я Сортувальний Капелюх, і в мене все гаразд, я сплю весь рік і працюю лише раз…​».

Коли знову запала тиша, Гаррі сів на ослінчик і обережно поклав собі на голову вісімсотрічний телепатичний артефакт забутої магії.

Думаючи якомога сильніше: «Не сортуй мене відразу! Я маю питання, що їх треба поставити! Чи забуттятили мене? Чи сортував ти Темного Лорда, коли він був дитиною, і чи можеш розповісти мені про його слабини? Чи відомо тобі, чому я отримав сестру палички Темного Лорда? Чи привʼязаний привид Темного Лорда до мого шраму й чи тому я такий злий подеколи? Це найважливіші питання, проте якщо ти маєш ще трохи часу, то чи можеш сказати щось про те, як віднайти втрачені чари, що дали змогу створити тебе?».

І Сортувальний Капелюх відповів:

 — Ні. Так. Ні. Ні. Так і ні, і більше не став мені подвійних питань. Ні.

А потім уголос:

 — РЕЙВЕНКЛОВ!


 — От лихо! Такого ніколи раніше не траплялося…​

«Що?».

 — У мене алергія на твій шампунь для волосся…​

Сортувальний Капелюх чхнув надзвичайно гучним «АЧХИ», що відлунням прокотилося Великою залою.

 — Ну що ж! — весело вигукнув Дамблдор. — Гаррі Поттер потрапив до нового гуртожитку — Ачхи! Макґонеґел, ви станете його вихователькою. Вам краще поквапитися й вжити заходів щодо підготовки розкладу й навчального плану для Ачхи, завтра перший день занять!

 — Але ж…​ але…​ хіба ж…​ — затиналася Макґонеґел, цілковито збита з пантелику. — Хто ж тоді буде вихователем Ґрифіндору?

Це був єдиний аргумент, що наразі спав їй на думку, вона мала була якось зупинити це…​

Дамблдор задумливо потер щоку пальцем:

 — Снейп.

Снейпів заперечливий вереск майже заглушив Макґонеґелів:

 — А хто ж тоді стане вихователем Слизерину?

 — Геґрід.


«Не сортуй мене відразу! Я маю питання, що їх треба поставити! Чи забуттятили мене? Чи сортував ти Темного Лорда, коли він був дитиною, і чи можеш розповісти мені про його слабини? Чи відомо тобі, чому я отримав сестру палички Темного Лорда? Чи привʼязаний привид Темного Лорда до мого шраму й чи тому я такий злий подеколи? Це найважливіші питання, проте якщо ти маєш ще трохи часу, то чи можеш сказати щось про те, як віднайти втрачені чари, що дали змогу створити тебе?».

Запала недовга павза.

«Агов? Мені повторити запитання?».

Сортувальний Капелюх заволав жахливим високим криком, що відлунням прокотився Великою залою й змусив більшість учнів затиснути вуха долонями. Капелюх відчайдушно завив, злетів із голови Гаррі Поттера, поплигав геть, відштовхуючись крисами від підлоги, і вибухнув, не подолавши й половини шляху до вчительського стола.


 — СЛИЗЕРИН!

Вираз жаху на Гарріному обличчі змусив Фреда Візлі думати так швидко, як ніколи в житті, й одним рухом витягнути паличку.

 — Сіленціо! — прошепотів він. А тоді: — Голосозмініус! Черевомовліо!

 — Жартую-жартую! — сказав Фред Візлі. — ҐРИФІНДОР!


 — От лихо! Такого ніколи раніше не траплялося…​

«Що?»

 — Зазвичай я спрямовую з такими питаннями до директора, що й собі міг би запитати мене, якщо забажає. Але частина інформації з вашого запиту закрито не тільки для вашого рівня доступу, але й для директорського.

«Як я можу підвищити свій рівень доступу?».

 — На жаль, ваш нинішній рівень доступу не дозволяє мені дати відповіді на цей запит.

«Які дії доступні для мого рівня доступу?».

Далі все відбулося швидко…​

 — ROOT!


 — От лихо! Такого ніколи раніше не траплялося…​

«Що?».

 — Мені доводилося розказувати ученицям, що вони були при надії, — якби ти знав, що я бачив у їхніх головах, це б розбило тобі серце. Та я вперше мушу повідомити комусь, що він стане батьком.

«ЩО?».

 — Драко Мелфой носить твою дитину.

«Щ-О-О-О-О-О-О-О?».

 — Повторюю: Драко Мелфой носить твою дитину.

«Але нам усього одинадцять…​».

 — Насправді, Драко вже тринадцять років.

«Ал-л-ле чоловік не може завагітніти…​».

 — А ще вона дівчина, тільки приховує це під вбранням.

«АЛЕ В НАС НІКОЛИ НЕ БУЛО СЕКСУ, ДУРНЮ!».

 — ВОНА ЗАБУТТЯТНУЛА ТЕБЕ ПІСЛЯ ЗҐВАЛТУВАННЯ, НЕДОУМКУ!

Гаррі Поттер зомлів. Його непритомне тіло з глухим звуком гепнулося з ослінчика.

 — РЕЙВЕНКЛОВ! — вигукнув Капелюх, що й досі лежав на маківці Гаррі. Цей жарт виявився навіть смішнішим за той, що спав йому на думку спершу.


 — ЕЛЬФ!

Га? Гаррі пам’ятав, як Драко говорив щось про гуртожиток ельфів-домовиків, але що саме це означало?

З огляду на приголомшені обличчя навколо — нічого доброго…​


 — ВІЛЬНА КАСА!


 — МАЖОРИТАРКА!


 — От лихо! Такого ніколи раніше не траплялося…​

«Що?».

 — Мені ще не доводилося визначати гуртожиток для когось, хто був би реінкарнацією і Ґодрика Ґрифіндора, і Салазара Слизерина, і Наруто.


 — АТРІД!


 — Знову надурив! ГАФЕЛПАФ! СЛИЗЕРИН! ГАФЕЛПАФ!


 — МАРИНОВАНА ПОЛІНИЦЯ!


 — Х-А-А-А-А-А-А-Н!


За вчительським столом Дамблдор і далі лагідно всміхався. З боку Снейпа подеколи долинало тихе металеве дзеленчання: він ліниво перебирав погнутими рештками того, що раніше було важким срібним келихом для вина. Мінерва Макґонеґел вчепилася в катедру побілілими пальцями, знаючи, що заразний хаос Гаррі Поттера якось пробрався й у Сортувальний Капелюх…​

У голові Мінерви миготіли сценарій за сценарієм, один від одного гірший. Капелюх вирішить, що Гаррі буде однаково добре в усіх гуртожитках, а тому належатиме до них усіх одночасно. Капелюх оголосить, що розум Гаррі занадто дивний для сортування. Капелюх вимагатиме вигнати Гаррі Поттера з Гоґвортсу. Капелюх впаде в кому. Капелюх наполягатиме, що для потреб Гаррі Поттера необхідно створити новий гуртожиток Лихої Долі, і Дамблдор змусить її це зробити…​

Мінерва згадала, що саме Гаррі розповів їй під час тієї катастрофічної прогулянки алеєю Діаґон щодо…​ омани планування, здається…​ Що люди зазвичай занадто оптимістичні, навіть коли вважають, що мислять песимістично. Це був той тип інформації, який міцно засідає в голові й не дає спокою, обертається жахіттями…​

Але що могло трапитися в найгіршому разі?

Що ж…​ У найгіршому разі Капелюх призначить Гаррі до цілковито нового гуртожитку. Дамблдор наполягатиме на тому, що вона має взятися до цього завдання — створення нового гуртожитку особисто для нього, — і їй доведеться реорганізовувати весь навчальний розклад першого ж дня навчання. Дамблдор усуне її з посади виховательки Ґрифіндору й передасть її любий гуртожиток…​ професорові Бінсу, привидові з історії. Її ж призначать вихователькою гуртожитку Лихої Долі Гаррі. І вона безуспішно намагатиметься давати цій дитині накази, без жодного ефекту зніматиме з нього очки, а кожним новим нещастям дорікатимуть саме їй.

Чи було це найнесприятливішим сценарієм?

Мінерва щиро не могла уявити нічого гіршого за це.

І навіть у най-найгіршому разі — незалежно від того, що саме трапиться з Гаррі, — це все закінчиться за сім років.

Вона відчула, як її пальці, що досі стискали катедру, повільно розслабилися. Гаррі мав рацію: була якась розрада в тому, щоб пильно поглянути в найвіддаленіші глибини темряви, осягнути, що ти зазирнув у вічі своїм найгіршим страхам і тепер готовий до зустрічі з ними.

Налякану тишу розітнуло єдине слово.

 — Директор! — вигукнув Сортувальний Капелюх.

Дамблдор спантеличено підвівся з-за вчительського стола.

 — Що? — спитав він Капелюха. — Що таке?

 — Це я не вам, — відказав Капелюх. — Я визначив місце в Гоґвортсі для Гаррі Поттера, де він найкраще себе проявить: посаду директора.

Ліцензія Creative Commons CC-BY-NC-SA 4.0